Про білінгвізм, суржик та діалект

Оновлено: 26 жовт. 2020

Думка логопеда 🦸‍♀️


Як ви гадаєте, чи існують країни, жителі яких розмовляють однією мовою? Виявляється, одномовних та мононаціональних країн нема! Можливо, за деякими окремими виключеннями.

Лінгвісти вважають, що на межі XX – XXI століть мовна ситуація в багатьох країнах є складною. Це відбувається, перш за все, тому, що більш активною і поширеною стала міграція населення. Люди подорожують, змінюють місце проживання. Знання ще однієї чи навіть декількох мов стало реалією сучасного життя. Але це стосується людей дорослих, які свідомо вивчають мови.


А як бути з малюками, які народилися в двомовній сім’ї, чи вимушені разом з батьками змінювати мовне середовище, тобто живуть в умовах білінгвізму?

Спочатку про терміни. Білінгвізм (двомовність) – це володіння двома мовами , які існують в житті людини паралельно. Двомовність починається тоді, коли рівень володіння другою мовою наближається до рівня володіння першою. А ще є суржик – вихід з однієї мови в іншу і навпаки, плід нерівності мов під час мовного контакту. Також знайомий термін діалект – різновид загальновживаної мови, характерний для певної місцевості. Згадаємо і про диглосію, тобто взаємодію двох різновидів однієї мови (офіційна і неофіційна, наприклад, в спілкуванні діалектна мова, а в офіційних установах - державна).

Володіння літературними нормами української та російської мов – це білінгвізм.

А тепер подумаємо, яка вірогідність того, що дитина з народження чує не один зразок мови? Висока, якщо не стовідсоткова. І всі батьки хочуть, щоб їх дитина гарно розмовляла.

Перш, ніж слідувати будь-яким рекомендаціям, батьки повинні визначитись, що вони хочуть чути від свого малюка.


Нехай розмовляє:

  • як йому зручно

  • мовою мами і мовою тата (якщо мови різні)

  • на суржику, як і всі оточуючі

  • на діалекті в побуті, а в садочку чи в школі державною мовою

  • вдома рідною мовою, а за межами сім’ї на мові країни, в якій сім’я живе.


Спочатку про суржик і діалект, що не має прямого відношення до білінгвізму, але існує в нашому житті.

Вважаю, що суржик, як явище, потрібно викорінювати з нашого життя і з самого раннього віку давати дитині зразок правильної літературної , чіткої, граматично правильної мови. Якщо вже так сталося, що батьки користуються суржиком, то розмовляючи з дитиною, треба все-таки намагатися добирати слова однієї мови, читати малюку вірші, казки оповідання літературною мовою.

Що стосується діалектного мовлення, то тут рекомендації інші. Розмовляйте з малюком, як прийнято у вашій місцевості, не ламайте себе. Діалект – не суржик, а фактично мова певної місцевості зі своїми правилами, культурними надбаннями, фольклором.


Знайомте малюка з фольклором вашої місцевості, прививайте любов до малої батьківщини! Але паралельно привчайте сина чи доньку слухати казки, вірші, пісні мовою державною, літературною і слідкуйте, щоб в закладах освіти спілкування з дітьми відбувалось виключно державною мовою, що дуже важливо для подальшого навчання вашої дитини в школі. І ще раз звертаю увагу, що діалект – це не мова меншин, а різновид загальновживаної мови.


Тепер безпосередньо про білінгвізм, тобто володіння двома мовами. Якщо ви вирішили, що ваша дитина повинна розмовляти двома мовами одночасно, то будьте готові, що:

  • розвиток мовлення може затриматися, адже малюку потрібно більше часу, щоб запам’ятати в два рази більше слів, ніж його одномовному однолітку – набираємося терпіння і промовляємо слова чітко і зрозуміло, не використовуючи складні речення

  • словниковий запас може бути меншим, ніж у однолітків – поступово розширюємо словниковий запас, спілкуючись двома мовами

  • можуть виникати труднощі в оволодінні граматикою (закінченн